Що відчуває українець, коли потрапляє у Білорусь? Він нібито опиняється в домі найближчих родичів, де провів кращі миті забутого раннього дитинства… Навіть те, що бачиш вперше, упізнається з якоїсь підсвідомості.
Літак рейсу Київ – Мінськ ледве встигає набрати висоту і вже починає заходити на посадку. У деякі райони України дістатися важче. Приємно чути співучу білоруську мову. Вона майже не відрізняється від української – усе зрозуміло, іноді незвично для нашого вуха, але дуже лагідно. Неначе шепіт лісового струмочка.
…На офіційне запрошення «Білоруської спілки суворовців і кадет» ми відвідали VII з’їзд цього громадського об’єднання, що відбувся 25 листопада 2017 року. Делегація ВГО «Всеукраїнська асоціація «Кадетська співдружність» складалася з її президента Романа Солодкого та виконавчого директора Євгена Смушкова.
Українських побратимів зустрів випускник Київського суворовського військового училища 1965 року Ігор Лазарєв. Прямо з аеропорту ми попрямували до Мінського суворовського училища. Істрія будівлі, в якій знаходиться навчальний заклад, бере початок у 1840 році. З тих пір недоторканими залишилося багато елементів декору. Широкі сходи, як у царському палаці, величний монумент А. В. Суворова, вражаючі розміри актової зали. Тут виховують самі стіни.
У рамках програми ми відвідали музей училища, ознайомилися з його навчальною та спортивною базою, послухали доповіді учасників з’їзду.
Голова Республіканської ради громадського об’єднання «Білоруська спілка суворовців і кадет» Сергій Васильович Житіхін побудував роботу дуже правильно. Спілка активно співпрацює з усіма державними структурами та органами місцевого самоврядування, кадетськими навчальними закладами країни, впливає на розробку начальних програм, освітніх проектів, ініціює спортивні та культурні заходи за участі вихованців та випускників, формує єдиний інформаційний простір з кадетської тематики. Взагалі відчувається, що в Білорусі кадетський рух є впливовою силою громадянського суспільства.
Звичайно, ми бачили лише фасад. До того ж, під час з’їзду. Напевне, тут є свої проблеми, протиріччя. Але відчувається єдність у суспільстві, бажання долати перешкоди спільними зусиллями. Словом, нам є чому повчитися в наших білоруських братів.
Приємно, що і нам було чим похвалитися перед друзями. Зокрема, вони відзначили якість та змістовність нашого «Кадетського журналу», наповнюваність сайту «Кадетської співдружності» та сайтів окремих ліцеїв. Нас приємно здивувало, що білоруські колеги з зацікавленістю спостерігають за перебігом та результатами наших спартакіад серед ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою. Дехто пам’ятає, що саме «Всеукраїнська асоціація «Кадетська співдружність» однією з перших почала відродження кадетських балів на теренах колишнього СРСР.
Ми з великим задоволенням провели день в стінах Мінського суворовського військового училища. Від кадет України начальнику училища полковнику Науменку Олександру Вікторовичу було передано ікону Архістратига Михаїла з Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. До речі, Олександр Вікторович і сам кадет, випускник Мінського СВУ 1988 року. Носять кадетські «краби» і Міністр оборони Республіки Білорусь генерал-лейтенант Равков Андрій Олексійович, і його Перший заступник генерал-майор Потапенко Сергій Володимирович.
Міністр оборони, до речі, особисто відвідав з’їзд громадського об’єднання «Білоруська спілка суворовців і кадет», привітав його учасників та вихованців Мінського СВУ. Це, як кажуть, багато пояснює…
Ми повернулися до рідного Києва з почуттям гордості та впевненості. Ми достойно представили Україну і багато чому навчилися в своїх білоруських братів.
