Жизнь - Отечеству, Честь - никому

6 февраля 2018 года на 72 году жизни перестало биться сердце старшего прапорщика Василия Дмитриевича Красуленко (16.01.1947 - 06.02.2018).

Ушёл из жизни человек, который запомнился своим воспитанникам мудростью, справедливостью, требовательностью, заботой... Ротный старшина для мальчишек-суворовцев и лицеистов - это без всякого преувеличения родной отец. Как и легендарные кадетские "дядьки", именно прапорщики-старшины учили заправлять кровать, обращаться с утюгом, иголкой и ниткой, чистить ботинки, наводить лоск в помещении, соблюдать личную гигиену, нести внутреннюю службу... Да разве всё перечислишь! Они воспитывали просто и доходчиво, по-народному прямо и честно. Глубоко символично, что воспитанники таких прапорщиков в будущем становились полковниками и генералами, министрами и депутатами... Но главное - всегда хорошими людьми, знающими, что такое честь, долг, ответственность и мужская дружба. Василий Дмитриевич Красуленко отдал делу кадетского воспитания 13 лет жизни, прослужив в КвСВУ, а позже в лицее им. Богуна с 1980 по 1993 гг.

Красноречивее всего о своём старшине Василии Дмитриевиче Красуленко сказал выпускник 4-го взвода 2-роты КвСВУ 1990 года Константин Приймак:

"...был настоящий ротный старшина, лучше которого я больше нигде не встречал: ни позже в военном училище, ни в армии. Очень строгий и требовательный, но одновременно справедливый и прямолинейно честный человек. Не делал никаких исключений никогда и никому. От самого начала и до выпуска. Помню день выпуска. Роту построили на последний обед. Родители стоят на заднем плане и наблюдают. Дают команду "равняйсь" и кто-то, конечно, спит и команду не выполяет. Красуленко сразу, как лев, на него: "Сынок, к сожалению тебя я за два года ничему не научил...".  Свою работу он выполнял безукоризненно четко. Мы всегда были обуты, одеты, сыты и устроены. На ПХД распределял и проверял задания и лентяев гонял безбожно. В роте был всегда порядок. Если я попытаюсь свое суворовское воспитание выразить в процентах, то 50 % его я получил от старшины Красуленко".

ВГО "Ассоциация "Кадетское содружество" выражает глубокие соболезнования родным и близким покойного.

Вечная память Вам, товарищ старший прапорщик, дорогой Василий Дмитриевич.

Шановна кадетська громадо!

Нещодавно український тижневик «2000» оприлюднив інтерв'ю з начальником Київського військового ліцею ім. Івана Богуна, Героєм України Ігорем ГОРДІЙЧУКОМ.

З дозволу редакції пропонуємо цей матеріал до вашої уваги.

Нынешний руководитель Киевского военного лицея им. Ивана Богуна, Герой Украины генерал-майор Игорь ГОРДИЙЧУК с первых дней АТО проявил себя как знаток специальных операций.

Он участвовал в рейдах глубинной разведки в тылу врага и взятии под контроль стратегической высоты — Саур-Могилы, получил ряд контузий, а при выходе из окружения и решающем прорыве из-под Иловайска — тяжелую травму головы. За его жизнь два месяца боролись медики больницы им. Мечникова в Днепре и их столичные коллеги. Постепенное восстановление после реабилитации в Военно-медицинском центре вооруженных сил США продолжается до сих пор. С Игорем Владимировичем и пойдет наш разговор.

— Расскажите о тех, кто воевал на Саур-Могиле.

— Там практически все задачи выполняли добровольцы. Они сознательно рисковали. Надо знать правду: некоторые из кадровых военных находили причины, чтобы не выполнять свою работу, — то танк не заводился, то горючее не того качества, то прицел сломался. Отбирал из сотни 10—20 человек, принимал несколько танков, и шли вперед. Напомню, это была особенность начального этапа войны. А ребята, которые пошли на Саур-Могилу, были наиболее мотивированными.

— Насколько актуальна способность военного действовать в автономном режиме быстро, инициативно и эффективно?

— Нужно иметь хорошую базовую подготовку, без нее трудно рассчитывать на успех длительного действия. Я учился в украинских вузах, американских, участвовал в международных коалиционных силах в Афганистане (замкомандира сектора), в формировании ЛитПолУкрбрига (литовско-польско-украинская бригада. — Авт.).

Имея фундамент подготовки, знал боевые возможности всей техники, находившейся в моем подчинении. Когда планируешь рейдовые мероприятия, важно осознавать, что впереди вражеские засады, минные ловушки, но надо идти и выполнять задание. Больше проникаешься тем, как уберечь людей. Важно как теоретически, так и практически представлять, какие возможности есть у разведки, правдивая ли информация получена от нее. Было много фейков, распространенных врагом, и кое-кто поддался на провокации.

То есть мы испытывали недостаток информационного обеспечения боевых операций. С ностальгией вспоминаю, как умело в Афганистане коалиционные силы использовали технологию интерактивного управления ведением боевых действий. И вот в таких суровых условиях именно нестандартность подходов приносила нам определенный успех.

Знаете, все, что нам удалось сделать в начале АТО, — заслуга героев-добровольцев. Ребят, бежавших из Крыма, прорвавших блокаду (разведгруппа «Крым». — Авт.), около полутора десятков бойцов. Затем присоединились те, кто вырвался из Луганска и прибыл из Харькова. Они бросили все, что имели. Их группы так и назвали по городам происхождения. Так собрали основу моего боевого разведывательного отряда спецназначения. Мало кто из них имел большой военный опыт, некоторые совсем не служили. Их круглосуточно учили военному делу.

Я специально подыскивал бойцов среди местных, чтобы убедить их земляков, что мы не хунта и не едим детей, а защищаем свою землю. Конечно, киселевская пропаганда глубоко въелась в сознание людей на востоке. И эта ситуация схожа с той, что мы наблюдали с нашими партнерами в Афганистане. Мы не могли провести практически ни одной успешной операции, потому что афганцы нам не верили, называя кафирами (от араб. «неверующий, иноверец». — Авт.). Мы долго не находили широкой поддержки у населения. Недоверие угрожало проигрышем во многих важных мероприятиях против исламских радикалов.

Надо было так повернуть дело, чтобы большую часть необходимых задач выполняли собственно афганские силовики, а не подразделения коалиции. Без медийной поддержки такого результата не стоит ожидать. Вот почему работа военного журналиста, пресс-офицера, специалиста информационно-психологических операций — сверхважная.

От качества такой деятельности нередко зависит, будут в нас стрелять или нет. Пробудим Донбасс — и тогда с меньшими потерями вернем его в украинское лоно. Военные медиа, информационно-психологические операции — востребованные сферы профессиональной выучки.

Гордийчук уверен: самое главное, что нужно достичь в военном образовании, это перенять принципиальность, с которой готовят специалистов сектора безопасности наши партнеры в НАТО. А это означает умение находить оптимальный выход из различных ситуаций.

— Моя задача как руководителя лицея — привить воспитанникам любовь к военному делу, — говорит Игорь Гордийчук. — Чем мы будем сильнее, тем быстрее противник поймет, что любая военная операция против Украины имеет чрезвычайно высокую цену. Ведь в войнах все большее значение приобретают именно качественные мозги и способность их применить в военном деле.

У Игоря Владимировича есть желание реформировать лицей. Задача номер один: учебное заведение должно быть свободным от коррупции. Ректор обещает приложить максимум усилий для достижения такого результата. Вторая задача — лицей должен стать полностью украинским по духу.

Генерал Гордийчук уверен: самое худшее для страны позади. Главное, что большинство граждан так или иначе участвуют в восстановлении государства. Это сугубо украинская работа — нелегкая, но правильная. Партнеры помогут советом, однако никто не сделает за нас самое важное.

— Военные должны быть вне политики и заниматься своим делом, — считает г-н Гордийчук. — Конечно, политики часто приезжают на передовую, пытаются вести какую-то агитацию. Военные все хорошо понимают, для чего это делается, потому что за четыре года войны они выросли. Я знаю 99% генеральского и командирского состава Вооруженных сил. Все они — на своих местах. Поэтому какие бы лозунги им ни предлагали политики, никто на них не клюнет.

Геннадий КАРПЮК

«2000»

Оригинал статті читайте, будь ласка, за посиланням:

https://www.2000.ua/v-nomere/derzhava/ukraina_derzhava/my-ne-hunta-i-ne-edim-detej-a-zawiwaem-svoju-zemlju.htm

 

Наприкінці січня делегація ВГО «Асоціація «Кадетська співдружність» відвідала Білу Церкву, де було підписано Договір про співробітництво з громадською організацією Клуб офіцерів «ЧЕСТЬ», засновником та керівником якої є справжній подвижник патріотичного офіцерського руху та кадетської освіти полковник запасу Валерій Забарський.

«Кадетську співдружність» представляли президент Асоціації Роман Солодкий, виконавчий директор Євген Смушков, член Ради Асоціації Віталій Адаменко та активіст нашої організації Михайло Мироненко.

Ми вже не перший рік плідно співпрацюємо з білоцерківським клубом офіцерів «ЧЕСТЬ», із задоволенням відвідуємо заходи, на які нас запрошують однодумці, зокрема  Дні кадета, що відбуваються в Білій Церкві та Узині. Але так сталося, що наше співробітництво не було формально закріплено документом, який би допомагав нам координувати зусилля у просуванні кадетської освіти в Україні, збереженні та примноженні традицій, спільному вирішенні проблемних питань. Тепер наші стосунки стали, так би мовити, офіційними.

Але це, звичайно, не головне. Зустріч стала чудовою нагодою «звірити годинники», обмінятися досвідом, відчути себе в оточенні соратників-однодумців. Член ради ВГО «Асоціація «Кадетська співдружність» Віталій Адаменко вручив голові Ради клубу офіцерів «ЧЕСТЬ» полковнику Валерію Забарському ікону Архистратига Михаїла на ознаку того, що ми започаткували по-істині святу справу.

Громадська організація клуб офіцерів «ЧЕСТЬ» була заснована ще у 1994 році. Її гасло – «Маю честь!». І цим усе сказане. Ідеологія клубу поза політикою, що цілком природно. Адже офіцери служать не партіям, а Державі. За більш ніж двадцять років існування клуб «ЧЕСТЬ» зробив безліч корисних справ для соціального захисту захисників Батьківщини, їхнього духовного збагачення, покращення побутових умов, залучення до спорту та культурного дозвілля.

Але ж головним своїм надбанням полковник Валерій Забарський та його однодумці вважають створення у 2004 році на базі Білоцерківської міської гімназії № 2 кадетських класів, а згодом у 2011 році – військово-авіаційного взводу в гімназії м. Узин. Тепер ці навчальні заклади організаційно об’єднані в Білоцерківський військово-гімназичний корпус в рамках клубу офіцерів «ЧЕСТЬ».

Про високий рівень військово-патріотичного виховання та військової професійної орієнтації білоцерківських кадет свідчить те, що вони з задоволенням продовжують навчання у Київському військовому ліцеї ім. І. Богуна та вищих військових навчальних закладах України. Зокрема випускник Узинського військово-авіаційного взводу Денис Зубков, що зараз успішно навчається в 1-й роті КВЛ ім. І. Богуна. Він часто приїжджає в рідний Узин та від душі висловлює вдячність полковнику Валерію Забарському, директору гімназії  Тетяні Щербань та своєму офіцеру-вихователю підполковнику Олександру Войтенко. Багата кількість випускників вже стала офіцерами. Чимало серед них і учасників АТО.

…Після підписання Договору про співробітництво Валерієм Забарським та Романом Солодким членів ВГО «Асоціація «Кадетська співдружність» запросили до Білоцерківської міської гімназії № 2, де гостей ознайомили з більш ніж віковою історією навчального закладу. Звичайно ж, у центрі уваги були саме кадетські класи, та усе, що пов’язане з традиціями кадетського виховання.

Також програма візиту передбачала відвідання Військового храму преподобного Іллі Муромця чудотворця Печерського на території білоцерківського військового госпіталю. Храм було збудовано за ініціативи Клубу офіцерів «ЧЕСТЬ» на кошти громади та з благословення Митрополита Білоцерківського і Богуславського Августина  –  Голови Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України. До речі, Владико Августин теж є членом клубу офіцерів «ЧЕСТЬ». З початком АТО він багато місяців проводить у зоні бойових дій, де своїм пастирським словом і молитвою допомагає нашим бійцям. Архієпископ Августин бере активну участь у справі кадетського виховання, вчить майбутніх захисників Вітчизни любити рідну землю, молитися за неї та служити сумлінно й самовіддано.

…Ще одним приємним моментом білоцерківського візиту було те, що члени ВГО «Асоціація «Кадетська співдружність» зустріли серед членів клубу офіцерів «ЧЕСТЬ» своїх побратимів. Це випускники Київського суворовського військового училища 1986 року Андрій Лентюгов та 1985 року – Олег Петренко, який, до речі, зараз працює офіцером-вихователем у військово-гімназичному корпусі.

Користуючись нагодою, висловлюєму щиру вдячність усім членам клубу  офіцерів «ЧЕСТЬ» й зокрема полковнику Валерію Забарському за теплий прийом. 

Ми впевнені, що між ВГО «Асоціація «Кадетська співдружність» та клубом офіцерів «ЧЕСТЬ» відтепер почнеться нова сторінка плідної співпраці на благо нашої України та справи виховання її еліти – майбутніх захисників. 

 

 

Сегодня исполняется 80 лет нашему старшему товарищу, побратиму-кадету из дружественной Болгарии, адмиралу Христо Контрову. ВГО "Ассоциация "Кадетское содружество" от всей души поздравляет Вас, дорогой Христо. Мы желаем Вам крепкого здоровья, неутомимой энергии, кадетского оптимизма. Мы знаем, как много Вы делаете для укрепления дружбы и сотрудничества между нашими народами, как заботливо храните кадетские традиции. Между Украиной и Болгарией нет общей границы по суше. Но нас объединяет родное Чёрное море, которое Вы исходили вдоль и поперёк, начиная ещё с нахимовской шлюпки. Вы много сделали для того, чтобы наше Чёрное море было мирным и спокойным. Молодые кадеты, которым только предстоит занять место в офицерском строю, обещают сохранить всё, что создано Вашим поколением.

С юбилеем Вас, товарищ адмирал!

Христо Контров родился в Варне 27 января 1938 года. С 1952 по 1955 год учился в Нахимовском училище в г. Варна (Болгария). С 1955 по 1959 год обучался в высшем военно-морском училище "Н. Е. Вапцаров" на командном факультете.

Карьера Христо Контрова - поистине блестящая: от командира торпедного катера до главнокомандующего Военно-Морскими Силами Республики Болгария (1995-1998 гг.).

В период его командования реализована предложенная им программа обновления корабельного состава ВМС Болгарии.

Христо Контров награждёт орденами и медалями многих стран мира. Он принимал в качестве главнокомандующего ВМС Болгарии многих официальных лиц, в том числе в 1997 главнокомандующего ВМС Украины адмирала Михаила Ежеля.

Под командованием адмирала Контрова в 1996 и 1997 гг. проходили международные учения с участием Украины «Sea Breeze».

С украинской стороны в 1997 году походом командовал капитан первого ранга Ярослав Федоришин - выпускник Киевского суворовского военного училища. На снимке внизу во время посещения Болгарии украинским корветом "Луцк" капитан первого ранга Я. Федоришин вручает адмиралу Х. Контрову подарочный кортик.

Шляхами болгарської пам’яті

Среда, 13 Декабрь 2017 01:19

Ми, кадети, люди невгамовні. Особливо, коли йдеться про дружні стосунки, підтримку однодумців, патріотичні заходи – у якому б віддаленому кутку вони не відбувалися!

Цього разу нас «занесло» у мальовничу Болгарію – країну, близьку нам за культурою, вірою, традиціями, фольклором… Та що там казати! Країною з фактично нашою мовою. В усякому разі такою, що стає зрозумілою після кількох годин занурення у болгарське мовне середовище.

Привід для подорожі був поважний – 140-річча завершення Плевенської епопеї. 10 грудня у болгарському місті Плевені відзначають День вдячності російським, українським, білоруським, румунським, фінським, польським і молдавським воїнам, загиблим під час визволення міста від османських поневолювачів. Ця битва увійшла до світової історії під назвою Плевенська епопея. Пам’ятні заходи відбулися біля параклізу-музею Святого Георгія Переможця.

Ще напередодні ми домовилися з нашими болгарськими кадетами-побратимами про спільне святкування. До Плевна з Варни приїхали адмірал Хрісто Контров, Заступник голови Правління НКО «Болгарське кадетське братство» та капітан першого рангу Димитр Петлешев, член Правління цієї організації. Обидва кадети вже в поважному віці: Дититру Петлешеву в цьому році виповнилося 80, а Хрісто Контров буде справляти такий ювілей наступного місяця. Проте, вони – все ті ж самі юні нахімовці: активно займаються спортом та громадською роботою, приділяють чимало часу та енергії кадетському руху, видають книги, підтримують дружні стосунки з кадетами інших країн.

Українська кадетська делегація в Болгарії складалася з Президента ВГО «Асоціація «Кадетська співдружність» Романа Солодкого, члена Ради Віталія Адаменко та виконавчого директора Євгена Смушкова. Разом з болгарськими кадетами ми взяли участь в святковій церемонії та поклали вінки до параклізу-музею Святого Георгія Переможця.

До речі, в храмі-мавзолеї є пам’ятна дошка на честь загиблих випускників Одеського кадетського корпусу та барельєф, присвячений українським воїнам, загиблим під час визволення м. Плевен від турецького рабства. На жаль, наша група була єдиною офіційною делегацією з України на цьому святі нашої сусідньої держави – партнера по співробітництву в рамках НАТО та безпеці у чорноморському регіоні.

Після святкових заходів ми обмінялися сувенірами з нашими старшими болгарськими товаришами. Адмірал Хрісто Контров вручив Роману Солодкому нещодавно виданий альманах про нахімовське училище в Варні. Незважаючи на брак часу, ми встигли обговорити перспективи співробітництва між українськими і болгарськими кадетами, особливо у військово-морський справі. Адже Болгарія має чималий навчальний вітрильний флот та шлюпкову базу, які можуть стати у пригоді українським військово-морським ліцеїстам.

Відверто кажучи, ми були щасливі поспілкуватися з такими заслуженими та досвідченими кадетами, як адмірал Хрісто Контров та капітан першого рангу Димитр Петлешев. Ми ще раз переконалися, що кадети розуміють один одного без мовних та вікових бар’єрів.

Наша подорож до Болгарії мала ще одну мету. Напередодні свята в Плевні Президент «Всеукраїнської асоціації «Кадетська співдружність» Роман Солодкий підписав Меморандум про співробітництво з Головою правління болгарської неурядової організації «Асоціація Визволення» Генчо Лазаровим. Мета спільної роботи – координація зусиль у патріотичному вихованні молодого покоління та сприяння дружнім стосункам між українськими кадетами та болгарською молоддю. Церемонія відбулась в болгарському місті Ловеч, де знаходиться «Асоціація Визволення». У цей же день українські кадети Роман Солодкий, Віталій Адаменко та Євген Смушков відвідали пам’ятники воїнам, загиблим за визволення м. Ловеч, поклонилися братським могилам на військовому цвинтарі.

Принагідно ми висловлюємо вдячність нашім болгарським друзям – справжнім патріотам Михаїлу Шестьоркіну та Петру Георгієву, які познайомили українських кадет з місцевими пам’ятними місцями, пов’язаними зі спільним героїчним минулим Болгаріі і України.

Така народна дипломатіє іноді робить для своїх держав набагато більше, ніж будь-які зустрічі на найвищому рівні. І ми, кадети, ще раз довели, що вміємо будувати мости дружби та взаєморозуміння.

 

Тільки кадети й генерали мають у своєму однострої такий елемент, як лампаси.

Це дуже символічно! І ми пишаємось тим, що серед найвищого командування Збройними Силами є наші побратими.

Напередодні Дня Збройних Сил України суворовцю-випускнику 1 роти 2-го взводу 1978 року випуску Київського суворовського військового училища генерал-лейтенанту Попку Сергію Миколайовичу – командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України – Указом Президента України № 404/2017 було присвоєне військове звання генерал-полковник.

За його плечима чимало гарячих точок, зокрема Ірак, війна на Сході України. Він справжній бойовий генерал.

«Всеукраїнська асоціація «Кадетська співдружність вітає Сергія Миколайовича та бажає йому міцного здоров’я, щастя, творчої наснаги. До чого ще прагнути? Звичайно – до маршальського жезлу!

Нам дякують друзі

Понедельник, 04 Декабрь 2017 23:16

Завжди приємно, коли друзі й однодумці висловлюють вдячність!

На адресу ВГО «Всеукраїнська асоціація «Кадетська співдружність» надійшов лист-подяка від ліцею-інтернату №23 «Кадетський корпус» з посиленою військово-фізичною підготовкою Шевченківського району м. Києва.

Його очолює Педагог з великої літери Наталія Михайлівна Головіхіна.

Коли ми отримуєму такі листи, ми відчуваємо, що робимо корисну справу. Кадетська освіта об'єднує людей щирих, небайдужих. І разом ми ще багато зробимо для нашої України, для найдорожчого, що в нас є, - наших дітей.

Кадети ліцею-інтернату №23 «Кадетський корпус» з посиленою військово-фізичною підготовкою Шевченківського району міста Києва З0 листопада на запрошення Голови Служби зовнішньої розвідки України Єгора Божка відвідали урочистості, присвячені 26-й річниці утворення Служби зовнішньої розвідки України.

Кадети столиці України привітали своїх наставників з річницею утворення зовнішньої розвідки України: «Ми - кадети України - пишаємося  своїми наставниками – Службою зовнішньої розвідки України та висловлюємо велику подяку за постійну підтримку нашого освітнього закладу. Ваш професіоналізм, мужність, відданість справі –  приклад служіння Вітчизні для  майбутніх захисників України!»

Президент Петро Порошенко на урочистостях утворення Служби зовнішньої розвідки України зустрівся та поспілкувався з кадетами ліцею-інтернату №23 «Кадетський корпус». Відбулось тепле дружнє спілкування.

Ліцеїсти розповіли про навчання, про свої успіхи, вподобання та види спорту, якими займаються, зокрема, бойовим самбо, рукопашним боєм, тенісом, військовим семиборством. Кадети також розповіли про Зразковий колектив  духового оркестру, під керівництвом Савчука С.І., який на сьогодні виборює звання «Народний».

«Мені дуже приємно сьогодні бути серед вас, серед майбутнього України – кадетів, які прийняли рішення присвятити своє життя службі в Збройних Силах України або, може, й в Службі розвідки. Це дуже відповідальний, нелегкий і непростий вибір, але дуже почесний», - зазначив Глава держави. Президент наголосив, що сьогодні армія та розвідка користуються високим рівнем довіри українців.

Петро Порошенко зауважив, що надзвичайно важливо, щоб в українську армію і розвідку приходили високопатріотичні, високовмотивовані, високоосвічені молоді хлопці і дівчата з дуже добрими знаннями та хорошими оцінками.

«Ви маєте тверду підтримку Президента, підтримку українського народу і постійне піклування про те, щоб ваше прагнення служити Україні було найкращим і найефективнішим чином реалізоване. Дякую вам за ваш вибір, і прошу бути достойними вашого вибору та вашої держави. І щасливого вам майбутнього», - зазначив Глава держави.

Зустріч з Петром Порошенко майбутні захисники України – кадети столиці запам’ятають на все життя. На пам'ять вони вручили Главі держави значок випускника «Кадетського корпусу» І випуску та запросили відвідати освітній заклад.

На що Президент України відповів: «Я скористаюся цією нагодою».

Висловлюємо слова щирої подяки Президенту України, Голові Служби зовнішньої розвідки України за підтримку молодого покоління патріотів!

Відео події на офіційному сайті Президента України:

 

 

 

В началоНазад12345678910ВперёдВ конец
Страница 1 из 17