Жизнь - Отечеству, Честь - никому

Вторник, 31 Октябрь 2017 04:56

Луганський кадетський корпус – форпост Української державності

Ми вирішили не знижувати темп нашої роботи з навчальними закладами. Цього разу кадетський екіпаж у складі президента «Асоціації «Кадетська співдружність» Романа Солодкого, її виконавчого директора Євгена Смушкова та члена Ради Асоціації Віталія Адаменка висунувся у Південно-Східному напрямку задля робочої зустрічі в Луганському обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії».

Чим далі від Києва – тим більше відчувається, наскільки різноманітна Україна. Бездоганні дороги Полтавщини та Харківщини змінилися «напрямками» Луганщини. В котрий раз «незлим тихим словом» подумки згадалися колишні партократи та компрадорські олігархи, що десятиліттями висмоктували з цієї красивої, заможної землі та її людей усі соки, майже нічого не вкладаючи в розвиток. Увесь цей край – майже суцільний конгломерат занедбаних промзон та невеличких робочих поселень, над якими нависають похмурі терикони. Нашому товаришу Віталію Адаменку у 2014-15 роках довелося тут воювати. Дорогою він неодноразово згадував, як бійці штурмової роти, якою він командував, – здебільшого мешканці Західної України – дивувалися, наскільки будинки та побутові умови місцевих жителів відрізняються від укладу життя мешканців Галичини, Поділля, Волині. А зараз до індустріального пейзажу додалися ще й шрами війни, які тут зустрічаються усюди: розтрощені артилерією стіни, вибиті віконні шибки… І усе це на фоні фантастично красивої природи – соснових та березових лісів, невеличких річок, мальовничих пагорбів.

Дивно, як воля до щасливого мирного життя швидко долає усі перешкоди. Містечко Кремінна зустріло нас відремонтованими дорогами, охайними вулицями, крамничками та кафе з доброзичливим персоналом. Важко навіть уявити, що усього в кількох кілометрах звідси – лінія розмежування з тимчасово неконтрольованими Україною територіями.

Начальник Луганського обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії» полковник Валерій Євгенович Ємбаков почав нашу зустріч з екскурсії територією навчального закладу. Зараз вона виглядає як суцільний будівельний майданчик. Перманентний капітальний ремонт триває тут з травня 2015 року. Але слід особливо підкреслити – це аж ніяк не впливає на учбовий процес, на бездоганність побутових умов та, навіть можна сказати, комфорт вихованців. Нас, людей військових, особливо вразили фонтанчики з фільтрованою питною водою, облаштовані біля кожного місця днювального. Я одразу згадав присмак водопровідної хлорки, до якого звик, мешкаючи у казармах свого юнацтва. Зараз – усе по-іншому: затишно, зручно, по-домашньому. Напевне, Валерій Євгенович знає якийсь особливий секрет організації ремонту, але ми ніде не зустріли тут бруду, сміття, звалищ залишків будівельних матеріалів… Здавалося, що роботи виконують якісь охайні німецькі гастарбайтери. Територія колишнього радянського інтернату поступово перетворюється на шляхетний навчальний кампус, сповнений духу дисципліни, порядку, інновацій, творчості та спорту.

З особливою гордістю начальник ліцею показав нам майже завершений спортивний комплекс з величезною критою залою, теплими роздягальнями, душовими й туалетами.  Не кожна база олімпійського резерву може похвалитися таким оснащенням. А на відкритому майданчику незабаром з’являться тенісні корти. Словом, тут буде наш вітчизняний Ітонський коледж.

Пам’ятаєте крилату цитату з кінострічки «Про бідного гусара замовте слово»: «Справжнє життя в місті починається тоді, коли до нього заходять військові»? Це точно сказано про Кремінну…

До 2014 року ліцей був розташований у Луганську. Навчальний заклад і його вихованці опинились у самому центрі військового протистояння. У серпні 2014 року територія була захоплена терористами, а навчально-матеріальна база вщент розграбована та знищена. З листопада 2014 року ліцей було передислоковано на підконтрольну українській владі територію у місто Кремінна Луганської області.

З моменту прибуття офіцери ліцею розгорнули активну військово-патріотичну роботу серед молоді північних регіонів Луганщини, зокрема організували зустрічі учасників Антитерористичної операції з вихованцями   школи-інтернату, ініціювали доставку гуманітарної допомоги від бійців Збройних сил України. Через військових – колишніх випускників ліцею – налагодили стосунки з військовими підрозділами, які дислокуються в районі проведення АТО. 

Завдяки великій підтримці керівництва Луганської обласної військово-цивільної адміністрації,  обласному Департаменту освіти і науки стало можливим за дуже короткий термін підготувати житлово-побутову та навчально-матеріальну бази.

Валерій Євгенович Ємбаков згадує, як мешканці Кремінної та навіть деякі можновладці дивувалися його патріотичному настрою та вірі в те, що на цій території усе буде добре. В той час, коли дехто коливався та навіть, чесно кажучи, не завжди вірив, що місто залишиться під контролем України, він почав облаштовувати навчальний заклад, робити благоустрій території та… розгорнув широку пропагандистську кампанію серед юнаків шкільного віку. Слід відверто сказати, що до подій 2014 року більшість вихованців ліцею складали діти з сімей, що зараз мешкають на території, непідконтрольній Україні. Тут усе довелося робити з нуля. І насамперед популяризацію ліцею. Тоді, у 2015, українське військо виглядало не так привабливо, як зараз. Бійці АТО, що мужньо захищали Україну, на жаль, зовні і одягом, і озброєнням, і технікою нагадували партизанів. Важко було переконати молодих хлопців, що професія військового буде престижною, а рівень освіти – по-справжньому елітарним.

Ця клопітка робота дала можливість   якісно   відібрати   кандидатів до кадетського корпусу. 1 вересня 2015 року ліцей розпочав новий навчальний рік. 50 юнаків із 13 міст та районів Луганської області відкрили нову сторінку історії Кадетського  корпусу. Вихованці ліцею – справжні патріоти, справжні українці, які вірять у свою Державу, у її мирне щасливе майбутнє.

За словами Валерія Євгеновича, місто Кремінна, не в останню чергу завдяки ліцею, стало повертатися до повноцінного життя. Мешканці повірили у завтрашній день, позбавились «валізового» настрою. Місто стало відомим в країні, їм зацікавились столичні можновладці.

13 жовтня 2015 року ліцей відвідав Президент України – Верховний головнокомандувач Збройних сил України Петро Порошенко.

Зараз без перебільшення можна сказати, що Луганський обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв Молодої гвардії» став впливовим місцевим осередком патріотичного виховання молоді, центром культурного й спортивного життя регіону. Тут б’ється потужний пульс молодої енергії, оптимізму, творчості.

Наприкінці візиту президент ВГО «Асоціація «Кадетська співдружність» Роман Солодкий та начальник ліцею полковник Валерій Ємбаков підписали Договір про співробітництво. Це вже п’ятий поспіль подібний документ з кадетськими навчальними закладами, що зобов’язує нас, членів Асоціації, допомагати керівникам навчальних закладів в усіх питаннях їхньої господарської, керівної та – що найголовне – виховної роботи з ліцеїстами.

За традицією, що склалася, представники «Асоціації «Кадетська співдружність» подарували ліцею ікони з Києво-Печерської лаври. Цього разу це був лік одного з небесних воїнів Архангела Гавриїла та, як завжди, ікона Пресвятої Богородиці «Додавання розуму». Нехай цього багатства в ліцеїстів буде через край!

Також з великою радістю кадети-випускники передали завідуючій бібліотекою ліцею Тамарі Сосновській примірники «Кадетського журналу» та книжки нашого побратима, члена Ради «Асоціації «Кадетська співдружність» Володимира Чепового «Бізнес — найчесніша гра», «Я прокинувся щасливим», «Перехрестя», «Твоє щастя — вибір нової Цивілізації».

Візит до Кремінної видався всебічно плідним та корисним. Начальник ліцею полковник Валерій Ємбаков висунув цікаву ідею започаткувати зустрічні екскурсії ліцеїстів з різних регіонів України одни до одних. За попередньою домовленістю з начальником Київського військового ліцею ім. Івана Богуна генерал-майором Ігорем Гордійчуком перша така поїздка ліцеїстів з Кремінної має відбутися до столиці України. Ліцей ім. Богуна забезпечить проживання та харчування гостей, а «Асоціація «Кадетська співдружність» допоможе з туристичною програмою. Майбутня еліта держави має подорожувати своєю Батьківщиною, що не в останню чергу сприяє патріотизму. Адже по-справжньому любити можна лише те, що добре знаєш.

Заряджені енергією після відвідання ліцею кадети-випускники попрямували до Лисичанська. До речі, це рідні місця президента нашої Асоціації Романа Солодкого, дитинство якого пройшло в Сєвєродонецьку. Тут мешкають щирі та відверті люди, що вміють товаришувати, працювати, зберігати традиції свого краю, який має багату, героїчну та глибоку історію.

Один з таких невтомних ентузіастів – наш побратим-кадет, випускник Усурійського суворовського військового училища, голова Лисичанської міської організації ветеранів України Юрій Павлович Положенцев. Він і був у цей день так би мовити господарем-розпорядником «Кадетського клубу». Не дивлячись на робочій день, кадети-випускники з регіону підтягнулися до Лисичанську. Це були Іван Миколайович Стожко – випускник Київського СВУ 1972 року, Олександр Євгенович Кобзар – випускник Ленінградського СВУ 1990 року та Генадій Валерійович Свистун – випускник Кийвського СВУ 1988 року.

Юрій Павлович Положенцев як раз ціми днями святкував свій день народження. Користуючись нагодою Роман Солодкий вручив йому Подяку від ГО «Громадянський корпус» за багаторічну активну участь у волонтерській роботі.

Кадети-кияни подарували своїм луганським побратимам «Кадетськи журнали» та чашки з зображенням нашого кадетського «краба». Приємно вразило гостей з Києва й те, що луганськи кадети нагородили їх пам’ятними медалями «30 років Лисичанської міської організації ветеранів України».

Під час спілкування в рамках «Кадетського клубу» випускники згадали своїх вчителів, офіцерів-вихователів, спільні традиції та дотепні перлини кадетського фольклору. На завершення зустрічі брати-кадети сфотографувалися на місці, з якого відкривається мальовничий вид з Лисичанська на Сєвєродонецьк. Приємно було ще раз переконатися, що кадетська дружба живе, що ми розуміємо один одного на рівні підсвідомості, що наше виховання та юнацька заґартованість допомагають нам впевнено йти життям.

 

Прочитано 129 раз Последнее изменение Вторник, 31 Октябрь 2017 09:06