Жизнь - Отечеству, Честь - никому

Воскресенье, 07 Октябрь 2018 10:46

Ольга Наумівна ФАТЄЄВА - жіночість, що виховує мужність!

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №300/2018

Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти

За значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, багаторічну плідну педагогічну діяльність та високий професіоналізм постановляю:

Нагородити орденом княгині Ольги III ступеня

ФАТЄЄВУ Ольгу Наумівну — учителя середнього навчально-виховного закладу методичної комісії із суспільних дисциплін Київського військового ліцею імені Івана Богуна

ВГО «Всеукраїнська асоціація «Кадетська співдружність» від тисяч палких кадетських сердець з усього Світу вітає Ольгу Наумівну ФАТЄЄВУ з почесною Державною нагородою!

Ми впевнені, що новина про нагородження нашої улюбленою ВЧИТЕЛЬКИ швидко облетить навіть найвіддаленіші куточки. Адже важко в кадетській освіті знайти більш достойну та – без усякого перебільшення – легендарну жінку.

Отже, відтепер наша ОЛЬГА стала дамою ордена княгині ОЛЬГИ! Це – гідно її постаті!

…Проте, відкинемо зайвий пафос, який, до речі, Ольга Наумівна терпіти не може. Пригадується такий епізод, що стався років, мабуть, десять тому.

Тривала чергова зустріч випускників Київського суворовського військового училища. Ми вже відкрокували урочистим маршем уздовж пам’ятника Олександру Суворову, сфотографувалися біля Бойового Прапору, поблукали рідними коридорами «кадетки» та, трохи втомлені, зібралися в навчальному класі розташування другої роти, щоб подивитися фото та поспілкуватися.

Травневий день був дуже спекотним. Усі розслабилися, познімали піджаки та розв’язали краватки. Дехто, чесно кажучи, вже сидів у майках…

І тут зайшла вона – Ольга Наумівна!

Сорокарічні кадети без команди підскочили, повтягували животи та почервоніли, як пацани. Полковники, кандидати наук, солідні керівники та бізнесмени, батьки дорослих дітей та навіть дідусі (а були й такі) в мить перетворилися на сором’язливих хлопчиків…

Ольга Наумівна суворо подивилася на клас і спочатку спокійно сказала:

– Хлопці, відкрийте вікна! Тут дуже душно…

Так, ми для неї були й залишаємося просто хлопцями. А вона для нас – красунею, інтелектуалкою, втіленням жіночості. Скажемо відверто: багато хто з кадет обирав супутницю життя «таку, як Ольга Наумівна».

Вона навчала нас економічній географії та суспільствознавству. Але її уроки були, перш за все, уроками мужності. Адже поряд з такою жінкою ми ставали шляхетними лицарями. Перед нею неможливо було збрехати, «відмазатись», нести нісенітницю. Треба було по-чоловічому казати тільки правду, відповідаючи за кожне слово і вчинок. Це фантастичний феномен, коли жіночість виховує мужність.

Такою, мабуть, була й княгиня Ольга…

Кадети, зізнайтеся, скільки разів в житті ви вражали друзів бездоганним знанням столиць усіх держав Світу, особливо таких екзотичних, як Берег Слонової Кості! «Абіджан», – скаже будь-який учень Ольги Наумівни, навіть розбуджений серед ночі! Один кадет похвалявся мені, що вже здобув у подібних спорах з друзями загалом два ящики коньяку. Правда, зараз є ризик потрапити у халепу, – з тих пір багато країн зникли чи то отримали інші назви. Як, між іншим, і згадана країна Африки, що стала Кот-Д’Івуаром.

Ми вітаємо нашу дорогу й неповторну ВЧИТЕЛЬКУ Ольгу Наумівну Фатєєву з Днем працівників освіти! Відверто кажучи, нам більш подобається назва «День учителя».

«Кадетський журнал» багато років тому надрукував інтерв’ю з Ольгою Наумівною. Зараз ми переглянули його і з радістю зрозуміли, що воно не втратило актуальності. А як може втратити актуальність те, що стало класикою?

Слова, як і вчинки, таких постатей, як Ольга Наумівна, з часом стають лише більш вагомими та набувають глибшого сенсу. Ось чому ми вирішили передрукувати це інтерв’ю без змін мовою оригіналу.

«Я окончила географический факультет национального университета имени Шевченко. Профессию выбирала совершенно осознанно, хотя мой выбор и не понравился некоторым моим школьным преподавателям. После университета начала работать в средней школе на Печерске.

В Киевское суворовское военное училище я пришла работать в 1978 году, проработав уже три года в школе. Признаюсь, сначала чувствовала разочарование: эта тишина, эти стены… Все было так непохоже на школу. А потом меня «взяли в оборот» опытные преподаватели, уже долгие годы работавшие здесь. И я благодарна судьбе, что свела меня с ними. У них действительно было чему поучиться. Большинство людей, работающих у нас, работают уже давно. Это люди, преданные идее воспитания, призыву «сеять разумное, доброе, вечное». Именно они – хранители многолетних традиций училища.

В училище всегда существовал очень серьезный отбор. Больше четырех человек на место просто не допускалось, потому что больше абитуриентов не вмещали спальни. Поэтому в итоге сюда попадали лучшие ребята со всей страны. Оценка «тройка» в те времена была уже педагогической катастрофой. И учились дети с большим желанием и интересом, ведь от итогов учебы здесь зависело их дальнейшее распределение, – поехать после окончания училища получать высшее военное образование в Благовещенск или, например, в Москву.

Сейчас есть очень разные дети. Если раньше сюда шли фанаты военного дела, то сейчас – приходят очень разные ребята. Раньше у суворовцев была четкая мотивация – получить престижную профессию военного. Но и сейчас встречаются исключительные дети, с четкой мотивацией, прекрасно подготовленные, интересующиеся буквально всем. Здесь прекрасные условия для воспитания. Лучше их никто, нигде, ни в одной стране не придумал. Опыт показывает, что даже те из наших выпускников, кто не стали военными, как правило, добились успеха в жизни, потому что подготовка здесь действительно очень хорошая.

Каким бы ни было время, всегда важно помнить, что есть вечные ценности. Женщина должна быть женственной, а мужчина – мужественным. По моему убеждению, общество должно держаться на сильных здоровых мужчинах, способных исполнять свой долг. Я хочу, чтобы наши юноши развивали в себе лучшие качества, – честность, выдержку, благородство… Хочу, чтобы им посчастливилось стать военными и гордиться своей профессией. Чтобы они, как и выпускники прошлых лет, несли по жизни кадетские традиции, сохраняли и развивали их. Чтобы спустя годы не забывали училища и приходили сюда, интересовались его проблемами, помогали по мере сил их решать. Выпускники прошлых лет должны своим примером воспитывать сегодняшних ребят.

Знаете, каждый день, проходя через проходную, я с восхищением и любовью смотрю на эти стены. Я люблю и этот кабинет, и ребят, и все, что меня здесь окружает. Я благодарна судьбе, что так сложилась моя жизнь. Мне все это интересно до сих пор.

За все эти годы у меня больше 9000 выпускников. Это же целая армия настоящих мужчин!»

Прочитано 220 раз Последнее изменение Воскресенье, 07 Октябрь 2018 14:31

Галерея изображений