Сьогодні, 19 травня, ми щороку вітали нашого брата-кадета, випускника Київського суворовського військового училища 1984 року, голову Ради ВГО "Всеукраїнська асоціація "КАДЕТСЬКА СПІВДРУЖНІСТЬ" Володимира Віталійовича Чепового. Важко повірити в те, що вже майже рік, з червня 2022 року, з нашим Володею немає зв'язку. Він у списках безвісти зниклих. За проханням родини Володимира, ми не будемо писати про нього як про загиблого. На все свій час. Володя Чеповий для нас - завжди живий, завжди активний та життєлюбний, веселий, позитивний. Таким ми його знаємо і любимо.
Володя Чеповий – людина особлива. Ніколи не можна було уявити його в поганому настрої, стурбованим, роздратованим... Усі негативні емоції, здавалося, обходили його стороною. Він завжди був, як то кажуть, "на позитиві". Це його життєве кредо. Здається, коріння цього таки у хорошому військовому вихованні. Випускник суворовського та загальновійськового командного училищ, Володя з ранніх років виховав у собі якості справжнього лідера, бійця. Він вмів не зациклюватись на проблемах, подавати приклад конструктивного мислення, миттєво відновлюватись після невдач. Ось чому людям було так легко поряд із Володею. І нам просто пощастило, що в наших лавах був такий чудовий товариш. Більше того. Він був одним з засновників ВГО "Всеукраїнська асоціація "КАДЕТСЬКА СПІВДРУЖНІСТЬ", ії незмінним головою Ради.
Володимир Чеповий – особистість багатогранна. Він був і бізнесменом, і громадським діячем, і письменником, і психологом, і журналістом, і видавцем... Звичайно, ми розуміємо, що за цією зовнішньою легкістю ховалася велика праця, сильна воля, постійна робота над собою. І залишається тільки дивуватися, як йому на все вистачало часу.
Володя не замислюючись приходив на допомогу, завжди вислухував, щось підказував, давав корисні поради. Це дуже по-суворовськи! У нашому чудовому дитинстві ми звикли підставляти плече товаришам. Але далеко не всі зуміли зберегти цю якість у зрілі роки.
Неможливо перерахувати всі корисні починання, ініціативи, добрі справи, до яких причетний Володимир Чеповий. Він завжди був першим, найкращим. Недарма народився саме у День Піонерії – 19 травня. Слово "піонер" означає "перший", "ведучий", "лідер", "першопроходець". І в цьому сенсі Володя Чеповий завжди був піонером.
Саме такі хлопці ставали суворовцями. Саме такі кадети після закінчення рідного училища продовжували навчання у вищих командних училищах! Саме такі творчі енергійні особистості стали піонерами українського бізнесу.
Але Володя був ще й творчою людиною. Ми всі захоплюємося його книгами, які мають головне, що має бути в справжній літературі - правду без прикрас та намагання виправдатися, глибокий аналіз, самокритику, покаяння. Все так, як було: чесно, відверто, інколи жорстоко...
Є в біографії Володі така цікава сторінка. В далекому 1990 році він був молодим офіцером-спецпризначенцем. Разом із сослуживцями він відмовився виконувати злочинний приказ та вбивати мирних протестуючих в Грузії. За цей вчинок його звільнили з лав Збройних Сил СРСР. Цей епізод наочно показує моральні якості Володимира як воїна: воювати з мирним населенням - абсолютне табу! Натомість, коли почалося вторгнення ворога в Україну, Володимир Чеповий одним з перших записався до територіальної оборони Києва. Воював з самого лютого, був у найгарячих точках - на Гостомельсько-Ірпіньському напрямку. Потім його підрозділ передислокували на Схід України. Здавалося б, міг би знайти посаду десь в тилу, при штабі, в якомусь інформаційно-аналітичному центрі... Але усе це не про Володю... Він воював не за комп'ютером, а в окопах на самій "нульовці".
Володя! Ми тебе пам'ятаємо, любимо та пишаємось тобою. Ти - кращий з нас усіх.
