Жизнь - Отечеству, Честь - никому

В серпні 2017 року видано 20-й номер журналу.

В ньому надана інформація  про керівний склад Всеукраїнської Асоціації випускників суворовських військових училищ, військових ліцеїв та ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетська співдружність», проведення випусків в ліцеях, репортаж з Військово-морського ліцею, звіти про проведення Всеукраїнської Спартакіади серед військових ліцеїв та ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою (м. Суми) та Фестивалю військово-патріотичної пісні «Пам'ять серця».

Також ви зможете ознайомитися з матеріалами щодо  ініціативи створення «КАДЕТСЬКОГО КЛУБУ», проведення зустрічей ветеранів та випускників Київського СВУ – ВЛ, надання допомоги в реабілітації воїнів АТО в спортивному клубі «Бізон».

Вшануючи пам'ять випускників військових ліцеїв та ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, в цьому номері опубліковані нариси про випускників ліцеїв, які віддали своє життя захищаючи незалежність та територіальну цілісність нашої країни.

Редколегія журналу висловлює вдячність Солодкому Роману, Чеповому Володимиру, Чапалді Олександру, Кундиревичу Андрію за сприяння у виданні даного номеру.

Шановні читачі, хто має цікаву інформацію про діяльність та звитяги випускників суворовських військових училищ, військових ліцеїв та ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою та життєдіяльність даних навчальних закладів, просимо надсилати її на адресу Асоціації.

Також, хто має бажання придбати друкований номер журналу, звертайтесь до виконавчого директора Асоціації. 

Щиро дякуємо.

Редколегія журналу. 

 

1 вересня в Київському військовому ліцеї ім. Івана Богуна відбулась традиційна урочиста церемонія "Першого дзвінка". Її почесними гостями були браві суворовці - випускники 1957 року. Це наші найповажніші побратими, ветерани, чиє дитинство було опалене війною: Владислав Вікорович Безруков, Іван Іванович Ковтуненко, Віктор Захарович Жениленко, В'ячеслав Васильович Рязанов, Юрій Самойлович Томін та Анатолій Іванович Овсянніков. Важко навіть уявити собі історичну відстань, у яку сягає їхнє кадетське дитинство: вони залишили стіни нашого рідного училища 60 років тому! І ось вони тут 1-го вересня 2017-го, у День знань, що починає черговий захоплюючий навчальний рік.

Очолив групу суворовців п'ятдесятників Владислав Вікторович Безруков - доктор медичних наук, професор, академік Національної академії медичних наук України, директор  "Інституту геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України", лауреат багатьох престижних премій, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня. Він виступив з вітальним словом перед ліцеїстами, у якому закликав юнаків вчитися наполегливо й сумлінно, адже зараз це й є головним обов'язком майбутньої еліти України.

Важко не погодитись з Владиславом Вікторовичем. Його покоління, не дивлячись на усі труднощі післявоєнних років, отримало без перебільшення аристократичну освіту. Саме тому переважна більшість випускників тих років стали неперсічними діячами у різних галузях. Саме це покоління створило потужну економіку, провідну науку, найкраще у світі озброєння. Завдяки цим людям ми багато десятиліть жили у мирі, адже жоден ворог не ризикнув би навіть подумки спробувати нашу міцність. Напевне, тоді ще не були втрачені традиції старої гімназичної освіти, до рівня якої нам зараз, на жаль, ще далеко. Переконатися в цьому можна в музеї Київського військового ліцею ім. І. Богуна, до якого випускники завітали після урочистого шикування. Цікаво переглянутии, наприклад, альбом з малюнками суворовців п'ятдесятих років. Це справжні витвори мистецтва! Відчувається, що у цих стінах готували всебічно розвинуті особистості, як колись це було в аристократичних ліцеях. З тіею різницею, що деякі "аристократи", що вступали до суворовського училища, приїзджали в Київ з далеких українських сіл. Як, наприклад, маленький Ваня Ковтуненко з села Опачичі під Чорнобилем, залишившийся після війни круглим сиротою. До Київського суворовського училища їого привіз дідусь Гнат Лук'янович - колишній унтер-офіцер царської армії.

...Як вчили тоді у Київському суворовському училищі? Судіть самі. Ось, наприклад, Владислав Вікторович Безруков зараз - не тільки відомий у світі вчений, а ще й художник та композитор. Свою мистецьку творчість він вважає простим хоббі, не дивлячись на те, що окремі його твори виконує симфонічний оркестр Національної опери України, а живописні полотна прикрашають відомі галереї та колекції. Усі базові навичкі малювання, живопису та теорії музики Владислав Вікторович отримав під час навчання у суворовському училищі. Ніяких інших мистецьких академій та консерваторій він не закінчував.

Але ж суворовці тих років вміли не тільки вчитися. Вони встигали ще й закохуватися. Дружина Івана Івановича Ковтуненка Тамара Василівна, яка, до речі, теж прийшла 1-го вересня на зустріч, стала подругою свого майбутнього чоловіка ще у кадетському дитинстві, у восьмому класі. І з тих пір вони усе життя разом!

Це велике щастя, що ми маємо можливість долучитися до цих традицій, взяти приклад справжньої кадетської дружби, вірності, честі! Естафета поколінь має передаватися й надалі у майбутнє. Тоді усе в нашій країні буде добре.

Ще не затихли суперечки щодо законності встановлення пам’ятника Івану Богуну та перенесення пам’ятника О. Суворову на території Київського військового ліцею (колишнього суворовського військового училища), та вже виникає новий скандал.

Так, багато випускників згодились на те, що є необхідність встановлення пам’ятника І. Богуну та цивілізованого і встановленого законодавством порядком перенесення пам’ятника О. Суворову.

Незважаючи на те, що ще не прийнято рішення щодо перенесення пам’ятника О. Суворову та встановлення на його місці пам’ятника І. Богуну шляхом,  визначеним чинним законодавством, розпочаті підготовчі роботи по встановленню пам’ятника І. Богуну. Так, у 2016 році була закладена капсула, в яку поміщено зображення ескізу пам’ятника, автором якого є Зарічний І.С.  Також на завісах, що закривають пам’ятник Суворову, зображення пам’ятника І. Богуну  за авторством Зарічного І. С..

Заступник начальника ліцею по роботі з особовим складом полковник Мотика С.М. та начальник ліцею генерал-майор Гордійчук І. В. запропонували виконання робіт відомому скульптору Зарічному І. С.

Його пам’ятники та скульптурні композиції відомі в Україні та далеко за її межами. Так, вражає відвідувачів скульптурною витонченістю, органічним поєднанням з довкіллям, що підкреслюють красу української природи, семиметрова скульптура князю Малу, пам’ятник княгині Ользі , скульптура на честь Божої Матері, скульптурні портрети гетьманів  Івана Самойловича та Івана Виговського та багато інших.

Також Ігор Семенович виконав та безкоштовно передав скульптурний портрет Івана Богуна з бронзи Київському військовому ліцею імені Івана Богуна, який був урочисто відкритий у 2013 році.

Тобто вибір автора пам’ятника був не випадковий. Тим більш, що Ігор Семенович був автором пам’ятника О. Суворову й знав всі тонкощі щодо можливості його демонтажу та перенесення без руйнування.

Перемовини с скульптором проводив начальник ліцею генерал-майор Гордійчук І.В. без укладання письмової угоди. Хіба можна було б не повірити на слово такій поважній та шанованій людині.

Ігор Семенович безкоштовно розробив ескіз скульптури та, як кажуть скульптори, «метрівку»  (оціночна вартість таких робіт біля 300 тис. грн.).

Також був створений благодійний фонд для фінансування спорудження пам’ятника, на рахунок якого лідер групи «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук перевів 850 тис грн. (зі слів інформаційного джерела, що бажає залишатися невідомим). Виявили бажання перерахувати кошти на спорудження пам’ятника І. Богуну та перенесення пам’ятника О. Суворову багато інших не байдужих громадян, але відповіді на свої звернення вони не отримали.  

Скульптура, що запропонована Зарічним І. С., отримала схвальні відгуки творчої спільноти та демонструвала незламність та силу духу  козацького лідера і органічно вписувалося в архітектурний стиль будівлі, якій більше 100 років.

Але не тут-то було. Без будь-яких пояснень на мобільний телефон Зарічного прийшло СМС повідомлення "Ваши конкуренты были у начальника, показали ему свой вариант на коне и предложили поставить его в качестве подарка лицею, т.е. бесплатно. Он согласился" (31.08 17 12.38).

Вражаюче!  Не можна вірити політикам, це всім відомо. Але, щоб вже не вірити на слово бойовим генералам, які  опікується вихованням майбутньої військової еліти України, - це руйнує довіру до них.

Та й виникає багато супутніх питань щодо фонду та скульптурної доцільності встановлення кінної статуї, яка не має ні історичної, ні художньої оцінки, хоч і безкоштовної, але без будь-яких дозвільних документів.

Разом з тим, на письмові звернення випускників на ім’я начальника ліцею та Міністра оборони щодо узгодження встановлення пам’ятника І. Богуну та перенесення пам’ятника О. Суворову отримувались формальні відписки або вони зовсім залишалися без відповіді.

На сайті КВЛ 30 червня з’явилося новина, з якою ви зможете ознайомитися за даним посиланням  http://kvl.mil.gov.ua/?p=5550

Асоціація випускників звернулося до начальника ліцею з пропозицією включити представника Асоціації до складу робочої групи, зазначеної в новинах. Але відповіді на звернення громадської організації, що передбачено чинним законодавством,  не отримала.

Зверніть увагу на фото: при обговоренні проекту пам’ятника на столі лежить ескіз, запропонований Зарічним І. С.

Виходячи з новини що на сайті, керівник ОПАНАСЮК  П. С. висловив бажання взяти участь у конкурсних торгах щодо надання послуг по виготовленню та встановленню пам’ятника видатному полковнику на території ліцею.

Коли відбулися ці торги та й хто брав у них участь?

Де результати конкурсу, відкритого для суспільства?!

 

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №240/2017

Про присвоєння військових звань

  1. Присвоїти військове звання генерал-полковника генерал-лейтенанту КОЛЕСНИКУ Ігорю Івановичу – першому заступнику начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Президент України  П.ПОРОШЕНКО.

23 серпня 2017 року.

 

Колесник Ігор Іванович, випускник 1983 року, перший заступник начальника Генерального Штабу ЗС України

Народився у 1966 році в м. Макіївка Донецької області, українець. З 1981 по 1983 рік навчався в Київському суворовському військовому  училище.

 

Проходження служби:

08.83р. - 09.87р. - курсант Московського вищого загальновійськового командного училища
09.87р. - 04.90р. - командир мотострілкового взводу (ПрикВО);
04.90р. - 10.91р. - командир мотострілкової роти  (ПрикВО);
10.91р. - 02.92р. - заступник командира мотострілкового батальону (ПрикВО);
02.92р. - 06.94р. - командир мотострілкового батальону  (ПрикВО);
06.94р. - 07.94р. - заступник командира мотострілкового полку   (ПрикВО);
07.94р. - 08.95р. - начальник штабу мотострілкового полку   (ПрикВО);
08.95р. - 06.97р. - слухач Академії Збройний сил України (оперативно-тактичний рівень);
06.97р. -11.99р. - командир мотострілкового полку (ЗахОК);
11.99р. - 12.00р. - старший офіцер управління бойової підготовки (ЗахОК);
12.00р. - 07.01р. - начальник відділення-заступник начальника відділу управління бойової підготовки (ЗахОК);

07.01р. - 09.02 р. -

начальник відділу - заступник начальника  управління бойової підготовки (ЗахОК);
09.02р.- 08.05р. - командир окремої механізованої бригади (ЗахОК);
08.05р.- 06.06р. - слухач НАОУ (оперативно-стратегичний рівень);
з 06.06р.            - начальник штабу – перший заступник командира армійського корпусу

В 2007 році брав участь у ліквідації техногенної катастрофи під Ожидовом, виконуючи роль координатора по взаємодії з силовиками інших військових формувань.

20 серпня 2009 року указом Президента України № 645/2009 полковнику Колеснику було присвоєно звання «генерал-майор».

У березні 2011 року, після виходу у запас генерал-лейтенанта Горошнікова, був призначений тимчасово виконуючим обов'язки командира 13-го армійського корпусу.  У вересні, після призначення командиром корпусу генерал-майора Попко  С.М., повернувся до виконання обов'язків начальника штабу.

2 липня 2012 року наказом Міністра оборони України Ігоря Колесника було призначено командиром 13-го армійського корпусу, а 6 грудня того ж року присвоєно звання «генерал-лейтенант».

У листопаді 2013 року 13-й армійський корпус було переформовано у оперативне командування «Північ», командиром якого залишився генерал-лейтенант Колесник.

У 2015  році призначений заступником начальника Генерального штабу Збройних сил України.

Асоціація "Кадетська співдружність" від щирого серця вітає усіх з Днем Незалежності України!

Але у нас сьогодні подвійне свято, тому що саме 24 серпня народився наш товарищ, випускник Київського суворовського військового училища 1977 року, активний член Ради Асоціації Олександр Чапалда. Ми впевнені, що це не випадково! Він багато років віддано та з творчою наснагою працює над втіленням в життя наших кадетськів ідеалів - вихованню з дитинства справжніх патріотів, здорових, сильних та розумних захисників Батьківщини. Він багато робить для підтримки дружніх зв'язків випускників, шанування ветеранів. Сашу відрізняє якась неймовірна скромність. Він ніколи не говирить зайвих слів, нічого не обіцяє, а просто робить. Це дуже сильна чоловіча риса. Це - по-кадетськи та по-офіцерськи. Саша, ми щасливі, що знаємо тебе та маємо честь називати своїм другом.

Бажаємо тобі міцного здоров'я, родинного щастя та затишку, успіхів у справах, дружніх обійм, цікавих подорожей та пригод. Нехай твоє життя буде сповнене приємними враженнями та коханням!

З Днем народження, брате!

"Кадетский клуб": рождение традиции

Воскресенье, 20 Август 2017 21:45

Братья-кадеты! Судя по вашим отзывам, первая встреча в формате "Кадетского клуба", которую мы провели 10 июня на теплоходе, прошла успешно. Мы прекрасно пообщались, узнали друг о друге много нового и полезного. В конце концов - мы просто хорошо отдохнули. Только посвящённые способны понять, что такое настоящее кадетское общение. В нём есть юношеская чистота и мужская сила, доверие и уважение. "Кадетский клуб" - это не собрание снобов, озабоченных своей исключительностью, а рыцарский круглый стол. Мы и в самом деле - члены священного кадетского ордена, в который вступили ещё в отрочестве. Поэтому нам и хорошо в одном строю...

Впрочем, хватит лирики:)))

Прибережём красивые слова до нашей очередной встречи, которая состоится уже совсем скоро - 16 сентября. Мы специально выбрали субботу, чтобы всем было легче спланировать рабочий график. "Кадетский клуб" соберётся в украинской южной Пальмире - Одессе. Судя по прогнозам, погода будет хорошая, и мы обязательно искупаемся в ласковом Чёрном море. Все, кто хочет принять участие, пишите исполнительному директору "Кадетского содружества" Евгению Смушкову: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.. И ещё... Друзья, давайте позвоним тем нашим братьям, с которыми каждый из нас давно не общался. Просто узнаем, как у них дела, всё ли в порядке, нужна ли помощь... Позвоним - и пригласим на встречу "Кадетского клуба" 16 сентября. Нас ведь было в каждой роте по 100 человек! Неужели мы не соберём сейчас со всех выпусков хотя бы человек 60!

Дорогі друзі, брати-кадети! Повідомляємо, що Президентом ВГО «Асоціація Кадетська співдружність» обрано нашого давньго товарища, одного з засновників Асоціації та багаторічного активного члена її Ради, випускника КвСВУ 1990 року Романа Володимировича Солодкого. Фактично це відбулось ще у квітні на черговому засіданні Ради Асоціації, але через одночасну зміну виконавчого директора та деякі інші організаційні зміни ми лише зараз повідомляємо про це офіційно, за що просимо вибачення.

Роман змінив на цій посаді нашого високоповажного Віктора Івановича Яцину - першого Президента Асоціації. Таке рішення Рада ухвалила після прохання Віктора Івановича, який за певних особистих причин не може приділяти достатньо часу роботі в Асоціації, але залишається її Почесним Президентом, членом Ради та головним редактором нашого друкованого органу «Кадетський журнал». 

Роман Солодкий більшості з вас добре знайомий. Він справжній боєць, стовідсотковий кадет, захоплений громадський активіст, батько чотирьох дітей. Його старший син Микита - кадет Державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка. І це свідчить про те, що для Романа кадетське виховання - справа сімейна й глибоко особиста. Українському суспільству Роман Солодкий більш за все відомий як Президент громадської організації «Громадянський Корпус», яка опікується захистом інтересів приватних підприємців. Сам успішний бізнесмен, Роман добре розуміє, що справедливість, законність та порядок - це ті три кити, на яких тримається ефективна економіка та добробут громадян. Вже третій рік поспіль Роман організує та здійснює волонтерську місію «Кадетський екіпаж», що забезпечує жителів Донецької області та біженців коштами, захисними і побутовими засобами, ліками та продуктами харчування. Він сприймає трагедію Донбасу як особисту, тому що сам народився у м. Сєверодонецьк Луганської області. Очолюваний Романом Солодким «Громадянський корпус» робить чимало для підтримки Українського війська. 

Корисні справи, які здійснив Роман Солодкий, можна перелічувати довго. Він має почесні відзнаки, офіційні подяки та високі державні нагороди, серед яких орден «За заслуги» ІІІ ступеня. Але для нас, кадетів, це не головне. Нас цікавить його участь у кадетському русі. Роман доклав чимало зусиль задля налагодження системної співпраці з військовими ліцеями у 19-ти областях України, відродження кадетської освіти, підтримки кадетського спорту, зокрема щорічної Всеукраїнської спартакіади серед військових ліцеїв та ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, участі збірної команди Збройних Сил України у Міжнародних Кадетських іграх під егідою Міжнародної Ради військового спорту (International Military Sports Council, CISM) у Туреччині. Роман Солодкий був одним з організаторів такого чарівного заходу, як «Кадетський бал».

І наостанок, як то кажуть, деякі офіційні анкетні дані. Роман Солодкий народився 23 вересня 1973 року. Після суворовського навчався у Київському Вищому Загальновійськовому Командному училищі ім. М. В.Фрунзе. Потім, вже у цивільному житті, здобув освіту у Київському Торгівельно-Економічному Університеті та Національній Академії Державного управління при Президентові України. Одружений.

...Серед кадетів - усі рівні. Отже й Президент «Кадетської співдружності» - це не керівна посада, а просто обсяг роботи та відповідальності. Він - чималий! Тому давайте допоможемо Роману Солодкому здійснювати цю важку, але дуже приємну місію!

 

Друзья, братья, единомышленники, словом, - кадеты! Мы собрались 10 июня в традиционно любимом месте суворовцев и лицеистов - киевском Гидропарке. Это была первая встреча в новом формате, который решили назвать "Кадетский клуб".

Отрадно, что среди участников были выпускники как 1970 года - Юрий Полуэктов, так и ребята, окончившие училище в 1990 году, такие, как Аркадий Маклаков, Леонид Хомутенко, Олег Мельник и другие. По сути - представители поколений отцов и детей! Но на то мы и кадеты, чтобы не чувствовать пресловутого "конфликта поколений". Мы всегда одинаково молоды, полны оптимизма, любви к жизни и чувства юмора.

Президент Ассоциации "Кадетское содружество" Роман Солодкий сразу задал тон встрече: "Это просто общение людей, настроенных на одну волну". Теплоход "Каштан-5" отчалил в сторону Вышгорода. Неспешный ход располагал к душевном разговорам, воспоминаниям, кадетским байкам. Мы будто бы погрузились в атмосферу суворовского детства, когда в стенах казармы все равны, когда каждый готов быть откровенным и искренним. Поговорили о жизни, о службе в разных уголках планеты Земля, о войнах и конфликтах, в которых довелось участвовать, о возвращении на родную Украину, о нелёгких путях поисков себя в гражданской жизни.

Отрадно, что среди ребят, пришедших на встречу, все оказались людьми успешными. Кто-то руководит собственным бизнесом, кто-то - крупным коллективом. Многие ещё служат, что делает им честь. Возможно, не у всех всё так гладко по жизни, но ведь кадеты не привыкли жаловаться.

Тем не менее, одна из целей "Кадетского клуба" - это помощь в самореализации, трудоустройство, налаживание бизнес-партнёрства между выпускниками. Ведь мы - братья и всегда можем положиться друг на друга, а главное - готовы нести ответственность и за себя, и за товарища.

Теплоход причалил на острове Великий. Кадетский десант высадился на живописном песчаном пляже. Были вкусные шашлыки, уха, купание в не по летнему прохладном Днепре. Многие естественно вспомнили незабываемый берег у села Старое - место дислокации летнего лагеря КСВУ и учебного центра Киевского ВОКУ.

...Самый главный результат встречи "Кадетского клуба" - это желание встречаться ещё и ещё. Те, кто до этого не знал друг друга, расстались друзьями. Наверное, это тоже в кадетском характере: сразу распознавать человека по принципу свой-чужой. Отрадно сознавать, что в наше непростое время вокруг так много единомышленников. Было решено сделать такие встречи регулярными. Так что, друзья, следите за информацией на нашем сайте и страничке facebook и обязательно приводите в следующий раз тех, кто по какой-то причине давно не был с нами.

Кадетскому братству быть!!!